Емоції виникають у процесі взаємодії з оточуючим світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на ті чи інші ситуації і явища зовнішнього середовища.

Не існує поганих і гарних емоцій, і дорослі у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого стримування емоції.

Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, проявляти свої почуття.

Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити у повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

Треба враховувати не просто емоцій (негативні чи позитивні), а, перш за все, їх інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій викликає негативні явища.

Для профілактики емоційної напруги доцільно спеціально включати дитину в різні види діяльності. Корисним для розрядки емоційної напруги є застосування гумору.

З метою ліквідації хворобливих емоцій, потрібно спрямувати їх у творче русло; мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

Ефективність навчання дитини оволодінню своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін.