Рекомендації щодо спілкування з дітьми, які мають емоційні труднощі

• Емоції виникають у процесі взаємодії з оточуючим світом. Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на ті чи інші ситуації і явища зовнішнього середовища.

• Не існує поганих і гарних емоцій, і дорослі у взаємодії з дитиною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

• Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції – це результат тривалого стримування емоції.

• Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

• Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, проявляти свої почуття.

• Не слід у процесі занять з важкими дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити у повсякденному житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує проблему.

• Треба враховувати не просто емоцій (негативні чи позитивні), а, перш за все, їх інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій викликає негативні явища.

• Для профілактики емоційної напруги доцільно спеціально включати дитину в різні види діяльності. Корисним для розрядки емоційної напруги є застосування гумору.

• З метою ліквідації хворобливих емоцій, потрібно спрямувати їх у творче русло; мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

• Ефективність навчання дитини оволодінню своїми емоційними станами значною мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри для необхідних змін.